Некоректне використання терміну «давальницька сировина» в умовах договорів може призводити до суттєвих фінансових ризиків, зокрема податкових. Для застосування положень пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначальним є правильне встановлення правової природи господарської операції.
Зокрема, для застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість необхідним є здійснення операції з «постачання товарів» у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Натомість операції, що здійснюються в межах відносин із використанням давальницької сировини, як правило, підпадають під визначення «постачання послуг» (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). У такому випадку режим звільнення від оподаткування ПДВ не застосовується, і відповідні операції підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Аналіз правової природи відповідних договорів свідчить, що вони за своїм змістом можуть відповідати ознакам договору підряду, а не договорів із використанням давальницької сировини. Такий висновок підтверджується сукупністю правових ознак, зокрема:
- укладення договору в межах правового регулювання, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оборонні закупівлі», яка допускає залучення субпідрядників;
- участь суб’єктів господарювання у статусі співвиконавців/субпідрядників відповідно до пункту 28 статті 1 зазначеного Закону;
- виготовлення продукції з використанням комплектуючих, що перебувають у власності сторін, із виникненням спільної власності на кінцевий результат;
- спрямованість договору на виконання роботи з передачею її результату замовнику, що відповідає змісту договору підряду (стаття 837 Цивільного кодексу України).
Крім того, господарські операції, що фактично мають ознаки постачання товару та підтверджуються відповідними первинними документами (актами про спорядження виробу, видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт), на підставі яких відбувається передача права розпорядження виготовленою продукцією, не можуть кваліфікуватися як операції з використанням давальницької сировини.
Таким чином, правильна правова кваліфікація договірних відносин має визначальне значення для застосування податкового режиму та дозволяє уникнути необґрунтованих податкових зобов’язань і фінансових ризиків.
