Анотація.
Мета статті полягає у дослідженні особливостей європейського досвіду використання електронних рахунків, щодо електронного адміністрування податку на додану вартість та практичного впровадження електронних рахунків в Україні. З 1 січня 2019 року в Європейському Союзі (Італія) запроваджено вимогу електронного виставлення рахунків. Компанії повинні створювати електронні рахунки-фактури для продажів B2G, B2B і B2C і надсилати їх одержувачу рахунка-фактури у визначеному форматі .XML через центральну платформу. Це дозволяє податковим органам здійснювати контроль, який помітно зменшив розрив ПДВ у перші кілька місяців після його введення. Методи: дослідження базується як на загальнонаукових методах, так і на специфічних правових методах, за допомогою яких розробляються різні наукові положення та доктринальні підходи щодо розуміння поняття та сутності юридичних фікцій, а також їх значення в аналізованій правовій сфері. Результати: Україна все ще відстає у використанні таких цифрових можливостей. З метою боротьби з шахрайством, а також для зменшення витрат компаній на дотримання вимог, слід розглянути можливість запровадження обов’язкового та значною мірою стандартизованого електронного виставлення рахунків із центральною платформою передачі. Особливо це стосується B2B продажів. Крім того, комплексний стандартизований обмін рахунками-фактурами створює величезні можливості для автоматизації процесів у сфері бухгалтерського обліку. Обговорення: включення транзакцій B2C слід проаналізувати більш детально. У будь-якому випадку треба приділити увагу (принаймні) загальнонаціональному впровадженню, яке має бути добре підготовленим, а також ранньому залученню всіх причетних учасників. Україна повинна вирішити, як вона хоче реагувати на цей розвиток подій, враховуючи новаторську роль ЄС. Виявляється, італійська процедура оформлення з обов’язковим електронним виставленням рахунків-фактур визначає курс на цифровий ПДВ і тому може бути використана як план для можливої української системи. Італійський досвід перевіряється на предмет його можливості передачі в Україну: які можливості та ризики існують для адміністрації та компаній після впровадження та які моменти є актуальними після впровадження.
