Ключові наукові ідеї та пропозиції.

Практичне значення запропонованого розмежування полягає не лише у теоретичній систематизації понять, а й у формуванні різного режиму довіри та використання результатів відповідних видів експертизи у правозастосовній діяльності. Так, науково-правова експертиза, маючи нормоорієнтований характер, спрямована передусім на оцінку якості правового регулювання та вдосконалення нормативної бази. Її результат виконує консультативну функцію у сфері правотворчості та нормоконтролю. Натомість науково-правнича експертиза є результатом фахової правничої діяльності, здійсненої у конкретній правозастосовній ситуації. Її особливістю є те, що вона ґрунтується на професійності, правничих знаннях, досвіді та методології науково-юридичної аргументації. Саме фаховість зумовлює підвищений рівень інституційної та професійної довіри до її результату.

Таким чином, розмежування понять «науково-правова експертиза» та «науково-правнича експертиза» дозволяє: визначити різний характер їх предмета та функцій; обґрунтувати різний рівень довіри до їх результатів; пояснити трансформацію консультативного висновку у фактичну підставу правозастосовного рішення; закласти підґрунтя для формування окремого правового режиму науково-правничої експертизи як самостійної та особливої форми експертної діяльності у механізмі правозастосування.