Анотація.
У статті обґрунтовується доктринальне підґрунтя інституціоналізації незалежної фахової експертизи як превентивного механізму правозастосування. Незалежна фахова експертиза розглядається як форма оцінки відповідності, що здійснюється на засадах незалежності, об’єктивності та фахової компетентності й має процедурно визначений характер. Визначено її правові характеристики: договірну основу, процесуальну впорядкованість, доказову та превентивну спрямованість, правову визначеність результатів і професійну автономність експерта. Функції незалежної фахової експертизи включають превентивне забезпечення законності, формування об’єктивної правової оцінки, підтримку прийняття обґрунтованих управлінських і господарських рішень, а також мінімізацію правових ризиків. Експертні висновки застосовуються у сфері господарської діяльності, публічних закупівель та інших правовідносинах, що потребують оцінки відповідності правових або договірних норм. Підґрунтям дослідження є узагальнення практики організації та проведення незалежної фахової експертизи, сформованої в діяльності ТОВ “Незалежні фахові експертизи”, яка відображає логічно вибудувану та узгоджену з чинним законодавством України модель інституційного функціонування цього виду експертної діяльності. Незалежна фахова експертиза розглядається як авторська концептуальна розробка, спрямована на формування превентивного інструменту механізму правозастосування. Метою публікації є обґрунтування доктринального підґрунтя інституціоналізації незалежної фахової експертизи як складової механізму правозастосування та визначення її потенціалу для розвитку правового регулювання. Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі організації та проведення незалежної фахової експертизи. Предметом – чинне позитивне право, інституційний статус експертизи, процедури залучення експертів, її функції та правові характеристики. За результатами науково-прикладного аналізу сформульовано положення, що визначають сферу та призначення незалежної фахової експертизи, її нормативно-правову основу, понятійний апарат, принципи діяльності, критерії оцінювання фахової компетентності, права та обов’язки експерта, етапи проведення експертизи та юридичну природу експертного висновку як її результату, що в сукупності формує науково-правове підґрунтя нового інституціоналізованого механізму правозастосування.
