| Крилова О.І., директор виконавчий, молодший науковий співробітник у сфері правознавства ТОВ «НФЕ», https://orcid.org/0009-0009-3365-2404 Збірник наукових праць за матеріалами XXІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «ВАСИЛЬЄВСЬКІ ЧИТАННЯ», присвяченої світлій пам’яті Заслуженої юристки України, докторки юридичних наук, професорки Валентини Антонівни Васильєвої (3-4 жовтня 2025 року, м. Івано-Франківськ) / НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України; за ред. канд. юрид. наук Л. В. Сіщук. Івано-Франківськ, 2025. 236с. (С.94-98). |
Узагальнені тези.
Інститут істотної зміни обставин є проявом фундаментальної доктрини rebus sic stantibus, що історично сформувалась в римському праві та отримала подальшу кодифікацію у континентальних правових системах як противага принципу pacta sunt servanda. У публічно-правовому контексті, зокрема в сфері державних закупівель, цей інститут виступає ключовим механізмом адаптації договірних відносин до динамічно змінюваних умов соціально – економічного середовища. Він виконує функцію правового амортизатора, що забезпечує баланс між стабільністю контрактних умов та їх гнучкою корекцією у разі виникнення непередбачуваних, але об’єктивно детермінованих змін.
Особливе значення інститут істотної зміни обставин набуває у сфері публічних закупівель. Якщо в класичних цивільно – правових договорах його застосування здебільшого пов’язане з приватними ризиками, то у публічних закупівлях такі зміни безпосередньо впливають на суспільно-економічні інтереси держави та суспільства, оскільки стосуються ефективності витрачання бюджетних коштів.
Правове регулювання публічних закупівель в Україні породжує колізію між загальноцивілістичним підходом, закріпленим у ст. 652 Цивільного кодексу України, та спеціальними обмеженнями, передбаченими у ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Це вимагає системного аналізу і узгодження цивільно-правових та спеціальних норм для забезпечення правової визначеності та ефективності контрактного регулювання.
Натомість у сфері публічних закупівель діє спеціальний правовий режим, який обмежує універсальні положення ст. 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» містить вичерпний перелік випадків, коли допускається зміна істотних умов договору. Серед них — коливання ціни на ринку, необхідність продовження строків виконання через виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, зміна ставок податків і зборів тощо. Хоча перелік таких випадків спеціалізує доктрину істотної зміни обставин, він фактично реалізує її фундаментальний принцип – забезпечення балансу договірних інтересів у разі настання непередбачуваних змін.
При цьому Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає можливості обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Такий підхід пояснюється специфікою публічних закупівель, де важливими є принципи прозорості, передбачуваності та недискримінації учасників. Надмірне застосування доктрини істотної зміни обставин могло б створити ризики зловживань і підірвати стабільність договірних відносин. Водночас винятки, передбачені Законом, фактично дозволяють уникати ситуацій, коли виконання договору стає економічно невигідним або неможливим.
Наявність чисельних спорів щодо застосування ст. 652 Цивільного кодексу України у сфері закупівель, свідчить про недостатність нормативного регулювання. Частина судів визнає пріоритет спеціальної норми Закону України «Про публічні закупівлі», вважаючи, що перелік підстав імперативно вичерпним. Інша частина допускає застосування конструкції ст. 652 ЦК України за умови, що це не суперечить цілям закупівлі, а факт зміни обставин підтверджено належними та допустимими доказами (зокрема, офіційними статистичними даними, висновками спеціалізованих експертних установ тощо).
З огляду на викладене, інститут істотної зміни обставин у сфері публічних закупівель не є додатковою опцією, а є одним із механізмів, що забезпечує гнучкість та адаптивність держави до кризових явищ в договірних відносинах, відповідність міжнародним стандартам, безперервність реалізації публічних функцій. Однак, наразі, його застосування обмежене логічною та нормативною колізією між нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», що створює правову невизначеність та перешкоджає ефективному реагуванню на зміни обставин. Подолання колізії можливе шляхом законодавчого закріплення комбінованої моделі модифікації договірних зобов’язань у сфері публічних закупівель, що включає як досудове врегулювання на основі автономії волі контрагентів, так і спеціальний судовий порядок. Такий підхід відповідає європейським принципам правової визначеності, пропорційності та ефективності регулювання, і водночас кореспондує конструкції ст. 652 Цивільного кодексу України. Запровадження зазначеної моделі сприятиме підвищенню правової гармонізації, захисту публічних інтересів та інтеграції національної системи закупівель до міжнародних стандартів.
