| Романовська Л.А., кандидат юридичних наук, директор, головний науковий співробітник у сфері правознавства ТОВ «НФЕ», https://orcid.org/0009-0004-6306-6936 Правові парадигми ХХІ століття: людина, держава, гуманізм, безпека : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 15 листопада 2022 р.). – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. – 318 с. (С.165-168). |
Узагальнені тези.
У науковій літературі намагаються віднести науково-правову експертизу до різновиду наукової експертизи в розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», та відповідно зроблені висновки про наявність в Україні правового регулювання науково-правової експертизи названим законом. Такий підхід є спірним і ось чому.
По-перше, науково-правова експертиза не є діяльністю, саме через термін «діяльність» розкрита сутність наукової і науково-технічної експертизи згідно частини першої статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу. За своєю суттю науково-правова експертиза співвідноситься більше із судовою експертизою, сутність, якої, згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про судову експертизу», визначено як «дослідженням на основі спеціальних знань».
По-друге, об’єкти діяльності наукової і науково-технічної експертизи, так само, чітко визначені в частині першій статті 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», зокрема, це: «об’єкти техніки та промисловості, споруди, природні об’єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обґрунтовані експертні висновки; проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо».
Предметом дослідження науково-правової експертизи є питання правового характеру, що пов’язані з потребою в об’єктивному та законному вирішенні практичної проблеми. Сама потреба у вирішенні практичної проблеми і спонукає замовлення науково-правової експертизи. Так, неофіційне компетентне тлумачення правової чи договірної норми у всіх випадках спричинене відсутністю чіткої законодавчої чи договірної регламентації, яка призводить до обмеження законних прав та інтересів суб’єктів правовідносин.
Зауважимо, експертний висновок науково-правової експертизи має широке застосування, він надається для прийняття компетентною особою відповідного рішення з урахуванням обґрунтувань і висновків у разі потреби для цього знань експертів у відповідних галузях юридичних наук. Отож, предметом науково-правової експертизи є питання правового характеру, що пов’язані з потребою в об’єктивному та законному вирішенні практичної проблеми.
По-третє, підтвердженням кваліфікації експертів у різних галузях юридичних наук є диплом доктора чи кандидата наук (доктора філософії), додатковим підтвердженням є їх наукові праці, тобто дослідження у межах наукової спеціальності та відповідного тематичного напрямку. І цьому доцільно провести аналогію з вимогою, яка визначена для експертів наукової і науково-технічної експертизи згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», щодо відсутності необхідності проходження акредитації.
Таким чином, науково-правова експертиза не є науковою і науково-технічною експертизою в розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Науково-правова експертиза має свій предмет дослідження та потребує свого правового регулювання. Хоча окремі вимоги, які визначені Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу», можуть бути розповсюдженні щодо організації та проведення науково-правової експертизи, зокрема, щодо: визначення суб’єктів експертизи (частина перша статті 4), прав та обов’язків організаторів експертизи (стаття 20), прав та обов’язків експертів (стаття 21), державної акредитації юридичних осіб, статутом яких передбачено експертну діяльність (частина перша статті 7), договору як підстави проведення експертизи (стаття 22), термінів чинності висновків експертизи (стаття 26), фінансування експертизи за рахунок замовника експертизи (стаття 33).
