| Крилова О.І., директор виконавчий, молодший науковий співробітник у сфері правознавства ТОВ «НФЕ», https://orcid.org/0009-0009-3365-2404 Безпека в інтелектуальному вимірі: матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (11 жовтня 2024 р., м. Київ) / упорядник В.С. Кучеренко, відповідальні редактори Р.Б. Шишка, Н.П. Христинченко. Київ: «Видавництво Людмила», 2024. 288 с. (С.103-107). |
Узагальнені тези.
Формування інституту істотної зміни обставин у вітчизняному законодавстві відбувалось на основі використання правових доктрин та принципів різних країн світу, що є досить логічним та правильним з точки зору використання позитивного досвіду врегулювання правовідносин, гармонізації з міжнародним законодавством. Проте, наразі практична реалізація норм ст. 652 ЦК України показує на існуючі прогалини, правову невизначеність істотної зміни обставин через що непоодинокі випадки зловживання однією зі сторін договірного зобов’язання своїми правами щодо зміни (розірвання) договору у зв’язку з істотною зміною обставин.
Маючи значні наукові напрацювання з вказаного питання, багаточисленний практичний досвід та судову практику необхідно в подальшому адаптувати норми статті 652 Цивільного кодексу України до сучасних реалій життя, особливостей українського законодавства конкретизувавши критерії для визначення «істотної зміни обставин». Вони повинні враховувати широкий спектр факторів та їх критеріїв, здатних суттєво вплинути на можливість виконання зобов’язань за договором. До таких критеріїв можуть належати: вплив зовнішніх факторів (економічні кризи, природні катаклізми тощо); зміна законодавства та регуляторних умов (зміни у правовому регулюванні, міжнародні санкції); соціальні зміни (війни, масові протести, громадянські конфлікти тощо); технологічні зміни (впровадження нових технологій або вихід з ладу критично важливих технологічних систем, які суттєво впливають на виконання зобов’язань).
Крім того, необхідно визначити механізм доказування наявності істотної зміни обставин, одним із етапів якого визначити переговори між сторонами. Він може включати: обов’язкове повідомлення однією стороною іншої про настання обставин, які, на її думку, є істотними; визначення термінів для відповіді та початку переговорів; чітке окреслення прав та обов’язків сторін під час переговорного процесу; можливість залучення незалежних фахівців у сфері права для об’єктивної оцінки змін; встановлення процедури медіації або інших альтернативних способів вирішення спорів у разі, якщо переговори не призведуть до консенсусу.
Таким чином, вдосконалення правової бази сприятиме більш гнучкому, об’єктивному підходу до оцінки істотної зміни обставин та збалансуванню інтересів сторін у договірних відносинах.
