| Романовська Л.А., кандидат юридичних наук, директор, головний науковий співробітник у сфері правознавства ТОВ «НФЕ», https://orcid.org/0009-0004-6306-6936 |
Укладаючи договір (контракт), сторони повинні розуміти, що стабільність договірних правовідносин в процесі виконання договору може бути «підірвана» непередбачуваними обставинами, які істотно можуть порушити баланс інтересів сторін та відчутно знизити очікуваний результат для кожної з них окремо. Саме через те, що сторони договору (контракту) об’єктивно не можуть спрогнозувати на майбутнє обставини, які матимуть визначальний вплив на розвиток договірного зобов’язання, законодавець у статті 652 Цивільного кодексу України встановив у такий спосіб захист цивільних прав та інтересів, як: зміна або розірвання договору, на випадок істотної зміни обставин.
Однак, враховуючи, що для застосування частини другої статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є доведення існування водночас таких умов, як: (1) чи у момент укладення договору (контракту) сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; (2) чи зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості й обачності, які від неї вимагалися; (3) чи виконання договору (контракту) порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; (4) чи із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. При цьому, істотна зміна обставин повинна статися не внаслідок поведінки контрагентів договору, а бути результатом певної дії, тобто відбувається зміна певних обставин, які є зовнішніми відносно правового зв’язку, що існує між контрагентами договору (контракту). Тому, без сумніву оцінка відповідності (незалежна фахова експертиза) може на високому фаховому рівні обґрунтувати ці питання і запропонувати правомірні рішення.
Договірна умова щодо ризиків істотної зміни обставин, яку сторони не могли передбачити при укладанні договору (контракту) і її правових наслідків у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, має бути визначена сторонами з урахуванням законодавства України щодо недобросовісної конкуренції шляхом визначення в договорі (контракті) не конкретної експертної установи чи експерта, а у вигляді відповідних вимог правочинності результату оцінки відповідності (незалежної фахової експертизи) та правомочності надання оцінки відповідності (незалежної фахової експертизи), виміром яких є:
(1) статутні повноваження експертної установи до вчинення відповідних дій;
(2) підтверджена фахова кваліфікація і фахова компетентність експертів;
(3) підтвердження сертифікації та акредитації діяльності експертної установи відповідно до вимог міжнародних стандартів, а саме: ISO 9001:2015 (Системи управління якістю), ISO 37001:2016 (Системи управління щодо протидії корупції), ISO/IEC 27001:2013 (Системи управління інформаційною безпекою), EN ISO/IEC 17020:2012 (Системи управління органів з інспектування. Оцінка відповідності), що є гарантією контрольованості процесів, в який буде проведена оцінка відповідності (незалежна фахова експертиза) і отримано відповідний результат (експертний висновок),
(4) підтвердження добровільного страхування професійної відповідальності на випадок, завдання шкоди третім особам, наданою оцінкою відповідності (незалежною фаховою експертизою), що є додатковим гарантом відповідальності експертної установи.
